«Є відчуття, що негласно вже домовилися - Донбас Київ буде здавати». Російські ЗМІ про Україну

Російські ЗМІ «відправляли у відставку» Володимира Зеленського сотні разів. Один з головних рупорів Кремля – агентство «РИА «Новости» – спробувало «змінити» українського президента ще раз – а раптом вийде. Тим більше, що в «помічниках» – сам Дональд Трамп. «Страшна помста Трампа: Зеленського все ж змінять. Якщо треба – силою», – з явним задоволенням проголошує пропагандистське агентство, запевняючи, що «є всі ознаки того, що золоті унітази на Банковій можуть дуже скоро змінити своїх господарів»...

«З усією його зграєю…»

«Спецпредставник президента США Віткофф і зять Трампа Кушнер витратили на не дуже приємне спілкування з Умєровим цілих три дні, де в усіх формах і ракурсах українській делегації було донесено, що тепер буде. І що з ними буде, якщо цього не буде. Американці цілком логічно припускали, що після такого розжовування від Зеленського залишиться тільки підпис і, можливо, його відправлять кудись у тихий закуток Арканзасу під охороною ФБР в рамках програми захисту свідків. З урахуванням масштабу крадіжки американських грошей Зеленським і всією його зграєю - більш ніж щедра пропозиція», - уїдливо пише «РИА «Новости».

І одночасно дорікає «по-своєму наполегливим і спритним» американцям, що ті «не врахували ступеня ірраціональної віри простроченого президента України у свою невразливість і в залізобетонну підтримку з боку його європейських спільників». 

«Дійшло до того, що Зеленський зробив дуже грубу помилку: він навіть не спромігся відреагувати на підсумкові пропозиції Трампа і продовжив виляти, нібито «він тримає руку на пульсі», що для американського президента є найдикішим проявом ігнорування і неповаги», - обурюється кремлівський рупор.

«...Але Зеленському і цього було замало. Він зустрівся в Лондоні зі Стармером, Мерцем і Макроном, де в черговий раз став займатися відкритим саботажем плану Трампа. Для початку він заявив, що «переговори зайшли в глухий кут» нібито через територіальні питання, а за результатами зустрічі стало відомо, що обговорювалася «консолідація європейсько-української позиції щодо умов миру» - тобто те, як їм разом чинити опір плану Трампа і як можна більше тягнути час, забалакуючи американців розпливчастими обіцянками. Мета затягування часу з'ясувалася теж дуже швидко: наприкінці наступного тижня в Брюсселі має відбутися зустріч лідерів країн ЄС. Bloomberg написав, що ця зустріч – «останній шанс для європейців прийняти рішення про те, чи будуть вони чинити тиск і рухатися далі в питанні російських активів». Іншими словами, до цього моменту Київ повинен гарантувати європейцям, що буде ігнорувати вимоги США і продовжувати війну до кінця, а ті повинні визначитися, як саме вони будуть фінансувати цю війну за допомогою вкрадених грошей», - продовжує обурюватися «РИА «Новости».

І б'є кулаком в груди: «Російська сторона спочатку все розклала по поличках щодо хитрої стратегії України та Європи, і, судячи з усього, американці усвідомили, що Москва спочатку була права».

«Можливо, це збіг, а може, і ні, але представник США в НАТО Уітакер повідомив, що «Трамп знає, як натиснути на Україну, щоб змусити укласти угоду про мир», а в західних кулуарах з новою силою заговорили про усунення Зеленського: «Сполучені Штати планують позбутися Зеленського, оскільки він не прагне приймати позицію Вашингтона щодо конфлікту в Україні». Якщо американці все ж перейдуть від погроз до дій, це можна тільки вітати, але на стратегію Росії це вплине не дуже сильно», - поблажливо погоджується «РИА «Новости».

Кремлівський рупор із задоволенням цитує британське видання The Telegraph, яке нібито «траурним тоном повідомило, що «російська армія демонструє найвищі темпи просування за всю спеціальну військову операцію».

«Зокрема, тільки в листопаді Москва повернула під свій контроль удвічі більше території, ніж місяцем раніше. Але найсумніше (для британців) - «військові успіхи Москви змінюють не тільки оперативну обстановку, але і політичний клімат у Вашингтоні». Це підтверджує і New York Post: «Новий раунд війни може бути для України фатальним». Тягніть гуму, розумники: вилетить – не зловиш», – все з тією ж уїдливістю підсумовує «РИА «Новости».

«Не найгірший сценарій»

Так звана «Свободная пресса» з чогось вирішила, що «Трамп вже готовий віддати Росії Донбас - а ось «за Одесу» розмова ще попереду».

«В Європі є багато версій того, як США можуть відсторонитися від українського конфлікту, найгіршим сценарієм називається ослаблення тиску на Росію, припинення обміну розвідданими з Києвом і заборона на використання американської зброї. Менш несприятливим варіантом названо припинення США зусиль з врегулювання конфлікту при збереженні продажу американської зброї НАТО для України та обміну розвідданими. Варто зазначити, що Трамп вже не раз заявляв про припинення поставок зброї та розвідданих Києву, проте все це на практиці виявлялося лише гучними заявами... А щодо припинення зусиль... Адже і Трамп, і держсекретар Марко Рубіо не раз говорили, що ось-ось вони відмовляться від цієї теми, якщо не буде досягнуто прогресу. Але віз і нині там... Або все ж коли-небудь це станеться?», - запитує «СП» і звертається за відповіддю до якогось Євгена Семибратова - «заступника директора Інституту стратегічних досліджень і прогнозів Російського університету дружби народів».

«Ризикну припустити, що американці за допомогою своїх спеціальних служб, за допомогою тих даних, які доносять наші представники на закритих переговорах, володіють набагато більш повною інформацією про поточний стан українського конфлікту, тоді як нинішнє керівництво Європейського Союзу більшою мірою спирається на ті абсолютно брехливі наративи, які надходять з Банкової», - самовпевнено заявляє Семибратов.

І так само продовжує: «У зв'язку з цим, американці вважають, що український конфлікт потрібно закінчувати зараз, поки Україна як держава, як проект - ще має можливість хоч для якогось свого подальшого існування. Але європейці в той же час розглядають реалізацію подібного американського сценарію як однозначну перемогу Росії, як визнання того, що вся зовнішньополітична концепція ЄС останніх років провальна, що всі нинішні еліти Євросоюзу повинні будуть закінчити свої політичні кар'єри. Тому вони все ще сподіваються на затягування конфлікту і на можливі сценарії дестабілізації Росії - або на фронті, або зсередини, або і так, і так одночасно».

Семибратов придумав якісь «два ключові моменти»: «По-перше, американці вже відкрито повертаються до засад доктрини Монро, тим самим кидаючи свій погляд в першу чергу на Південну і Латинську Америку. По-друге, вони продовжують проектувати неминучий, принаймні, в гібридній формі конфлікт з Китаєм, відтягуючи свою увагу в район Південно-Східної Азії і Тихоокеанського регіону... І в цьому плані для Росії це не найгірший сценарій розвитку подій, бо він нагадує те становище, яке Китай займав у міжнародних відносинах у другій половині 70-х і в 80-х роках, будучи тією самою третьою силою у світовій політиці на тлі протистояння СРСР і США, а зараз це протистояння США і Китаю».

«Європа розуміє, що подібні замирення і подальше загострення відносин між Пекіном і Вашингтоном призведуть до однозначного посилення позицій Москви на міжнародній арені, створять умови для зростання російської економіки. Тому вони продовжують наполягати на реалізації силового сценарію для київського режиму. Зараз вони намагаються організувати певні контакти з китайською стороною, принаймні, на рівні Міністерства закордонних справ. Тим самим, можливо, пропонуючи китайцям якісь вигідні контракти, вигідну взаємодію», - гадає Семибратов.

Ще один прокремлівський «експерт» - якийсь «радник президента Російської асоціації прибалтійських досліджень» Всеволод Шимов вказує, що «тут правильніше говорити не про США, а про окремі елітні угруповання».

На його переконання, «в даному випадку озвучена позиція близьких до Трампа консерваторів, які виходять з того, що Україна не зможе повернути контроль над втраченими територіями, і що затягування конфлікту буде погіршувати позиції Києва».

«Але в США вистачає і тих, хто виступає за продовження конфлікту «до перемоги», - додає Шимов.

«З точки зору США, втрата Україною Донбасу критичною не є. Більш того, є відчуття, що негласно вже домовилися, що Донбас Київ буде здавати. Але здається, що США дуже не хочуть подальшого просування російських військ і тим більше виникнення загроз для українського контролю над чорноморським узбережжям і Одесою. Тому підштовхують і київський режим, і ЄС до переговорів з Росією», - розмірковує Шимов.

«Схоже, Трамп дійсно хоче якнайшвидше закінчити з Україною, щоб зайнятися іншими справами, тому буде лякати Європу якимось «відстороненням», а також максимально перекладати на неї відповідальність за те, що відбувається в Україні. Але повністю відсторонитися від України не вийде. Зрештою, для Вашингтона це теж питання престижу», - погоджується сам із собою «радник президента».

«Існують певні складнощі»

Газета «Московский комсомолец» пафосно заявляє, що «Генеральна прокуратура Росії затвердила обвинувальний висновок у кримінальній справі щодо політичного і військового керівництва України». І найголовніше - тремтіть!: «Він направлений для розгляду по суті до Верховного суду Донецької Народної Республіки».

Про те, «що означає таке рішення з юридичної та політичної точок зору», газеті розповів «надзвичайний і повноважний посланець МЗС Росії у відставці, член експертної Ради громадської організації «Офіцери Росії» Василь Корчмар.

Тому, щоправда, хизуватися явно нічим: «Відразу зазначу, що для практичної організації кримінально-процесуального процесу в цій справі та розшуку осіб, які вчинили кримінальні злочини на територіях ДНР і ЛНР, існують певні складнощі. Вони пов'язані, наприклад, з тим, що поки військові дії в Україні тривають. Крім того, тривають російсько-американські переговори, на яких вирішується, зокрема, і питання про лінію розмежування після припинення вогню з можливим обміном територій. Тому залишається питанням - чи дасть в найближчі роки відчутні результати оголошення зазначених осіб у списку Генпрокуратури Росії в міжнародний розшук? Особливо в нинішній ситуації, коли ДНР і ЛНР є невизнаними суб'єктами Росії з боку міжнародного співтовариства і міжнародних організацій, в тому числі судових, діяльність яких надмірно політизована, а міжнародне право фактично не діє».

На питання «МК», «чи можливе звернення Верховного суду ДНР до Міжнародного кримінального суду», «посланець у відставці» відповідає як відвертий шовініст: «Верховна Рада України в серпні 2024 року ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) з умовою семирічної відстрочки набрання чинності юрисдикції суду щодо громадян країни за військові злочини. Зауважимо, що для суддів МКС територія України вважається територією в межах 1991 року. Це означає, наприклад, що до 2032 року особи, які перебувають при владі в Києві, можуть скоювати злочини проти людяності на територіях, що вже увійшли до складу Росії, і не переслідуватися МКС».

При цьому Корчмар навіть не соромиться нагадати, що сама РФ МКС як організацію вже не визнає – «у листопаді 2016 року Росія прийняла рішення про вихід з угоди по МКС, про що МЗС Росії офіційно повідомило Генерального секретаря ООН».

Але помріяти Корчмар не проти: «Якщо, наприклад, в результаті російсько-американських переговорів про припинення вогню між Росією і Україною буде визнано Донбас, на чому наполягає Росія і що підтримується президентом США Дональдом Трампом, розширяться можливості і повноваження Верховного суду ДНР щодо розшуку осіб, які вчинили злочини на територіях ДНР і ЛНР. Тоді можуть бути задіяні міжнародні договори з питань правової допомоги, видачі та передачі осіб, засуджених до позбавлення волі, наприклад, Конвенція про передачу засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання від 6 березня 1998 року та інші».

Корчмар нарікає, що «в початковому плані Трампа щодо врегулювання ситуації в Україні є пункт, який в американській інтерпретації загальними словами записаний як «будь-яка нацистська ідеологія і діяльність повинні бути відкинуті і припинені», але нічого не було сказано про покарання осіб, причетних до злочинів проти людяності».

«У такому вигляді американські експерти, які працювали над складанням плану, відобразили вимогу Росії про денацифікацію, але тут зрозуміло, що за цим пунктом потрібно не тільки прийняття відповідних законодавчих актів з боку нової влади України, а й підписання окремої угоди за участю американських, російських і українських юристів, дипломатів про відповідальність і покарання осіб, які вчинили злочини не тільки щодо населення Донбасу, але й самих українців», - без оптимізму підсумовує «посланець у відставці».

«Система почне писати чернетки»

Газета «Взгляд» виявила страшне: «Київ експериментує з ШІ-націоналізмом - українська влада розпочала нову фазу геополітичної боротьби за мовний простір і за те, як громадяни розуміють те, що відбувається навколо. Цього разу - технологічну, з використанням генеративних моделей нейромереж».

Якщо ви нічого не зрозуміли, то ось вам роз'яснення від «Взгляда»: «Наприкінці 2025 року український стільниковий оператор «Київстар» оголосив про розробку «суверенної» мовної моделі штучного інтелекту на базі архітектури Gemma від Google... Цей проект не зводиться лише до завдання навчити машину українській мові та локалізувати інтерфейси. Він створює інструмент, в якому політична доктрина перетворюється на набір алгоритмів. У підсумку у користувача з'являється не просто сервіс, а механізм, що закріплює єдино допустиму картину світу і видає її за будь-яким, навіть побутовим, запитом».

Якщо ви і зараз нічого не зрозуміли, «Взгляд» продовжує пояснювати: «Всі LLM (Large Language Model, велика мовна модель) починаються не з нейромереж, а з корпусу даних. Під гаслами ретельного фільтрування, очищення від «токсичного контенту» та курування україномовних текстів розгортається масштабна операція з конструювання потрібної мовної реальності. На рівень технічних вимог виносяться політичні критерії, які до цього формулювалися у вигляді законів про інформаційну безпеку та боротьбу з «пропагандою». Одні смисли та історичні версії отримують зелене світло і статус норми. До корпусу даних будуть системно потрапляти тексти, де українська історія прочитується в радикально націоналістичному ключі, а Росія описується через набір стійких негативних кліше. Альтернативні інтерпретації, спроби нюансованого погляду, просто критичні оцінки, що не збігаються з поточною лінією влади, будуть витіснятися на периферію або повністю зникати з цифрового лексикону».

Кремлівський «Взгляд» клянеться: «В умовах, коли весь публічний контур України вже працює в режимі жорсткої антиросійської мобілізації, вибір текстів для навчання майже гарантовано виявиться ідеологічно однобоким. Модель не відобразить національний дискурс у всій його складності, а додатково зацементує одну лінію і узаконить її як природний зміст національної культури. Машина почне відповідати не від імені суспільства, а від імені політичного штабу, зашифрованого в нейромережі».

«...У цій конфігурації саме система почне писати чернетки новинних заміток і навчальних матеріалів, формувати довідки і відповіді держслужб, допомагати школярам і студентам пояснювати складні теми, завершувати думки користувачів у чатах і інтерфейсах, підбирати нібито релевантний контент у стрічках і рекомендаціях. Кожного разу у відповіді машини буде присутня задана політична оптика, подана як нейтральне пояснення дійсності. Політичний дискурс пройде процедуру натуралізації і перетвориться на повітря цифрового середовища, на фоновий шум, який не помічають і не ставлять під сумнів», - жахається «Взгляд».

«...Виходить гібрид: технологічна залежність від США поєднується з внутрішньою ідеологічною мобілізацією і м'якою стандартизацією прозахідного геополітичного наративу, адаптованого під українську аудиторію. Зовнішній партнер отримує можливість непомітно впливати на рамки допустимого дискурсу, не втручаючись безпосередньо в локальні політичні рішення. Гучно проголошена локалізація даних на території України в такій конфігурації перетворюється не на символ суверенітету, а на інструмент керованої ізоляції. Фактично створюється герметичний семантичний бункер, всередині якого циркулює ретельно відфільтрована, політично безпечна для влади реальність», - жахається московський «Взгляд» .

І насторожено пророкує: «Для Росії подібні проєкти стають сигналом відразу в двох напрямках. З одного боку, вони демонструють масштаби чужого наступу в семантичному просторі. З іншого боку, нагадують про необхідність власної повістки, заснованої на дійсно суверенних технологіях, прозорих принципах роботи з даними і повазі до багатоголосся національної культури. Без таких умов країна в перспективі ризикує вести дискусію чужою мовою і за чужими правилами...».

«Критичної залежності від чужих систем ми не можемо допустити... Це вже не питання програмного коду і не суперечка про те, яка платформа зручніша. На порядок денний виходить більш фундаментальний вибір, що стосується того, кому в результаті належатиме право описувати реальність і формувати лексичний апарат, через який люди осмислюють себе і свою країну», - з явним побоюванням підсумовує «Взгляд».